Преподобний Киріак
  • Суб, 10/13/2012 - 14:33

Преподобний Киріак (пам'ять 29 вересня/12 жовтня за н. ст.) народився в Коринфі в сім'ї пресвітера соборної церкви Івана і його дружини Євдоксії. Єпископ Коринфа Петро, його родич, бачачи що Киріак росте тихим і розсудливим отроком, поставив його читцем в церкві. Постійне читання Священного Писання пробудило в душі святого любов до Господа і прагнення до непорочного, богоугодного життя.
Одного разу, коли юнакові не було ще й 18-ти років, під час церковної служби він був так глибоко зворушений словами Євангелія: «Якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною» (Мф. 16:24) і, тут же, не заходячи додому, таємно пішов на пристань, сів на корабель і відправився в Єрусалим. Відвідавши святі місця, Киріак декілька місяців пробув у монастирі недалеко від Сіона в ігумена Євсторгія з благословення якого попрямував в пустинну Лавру преподобного Євфимія Великого.
Преподобний Євфимій, прозорливо побачивши в юнакові великі Божі дарування, постриг його в ченці і направив до преподобного Герасима (пам'ять 4 березня ст. ст.), що трудився на Йордані в обителі святого Феоктиста. Святий Герасим, бачачи молодість Киріака, вказав йому жити в постійному спілкуванні з братією. Молодий чернець старанно виконував монастирський послух, ревно молився, мало спав, їжу приймав через день, споживаючи тільки хліб і воду.
У Великий піст святий Герасим, віддаляючись за звичаєм в пустелю Рува, взяв з собою і Киріака. У повній самоті подвижники посилювали свої подвиги. Преподобний Герасим кожного тижня причащав свого учня Святих Тайн. Після смерті преподобного Герасима 27-річний чернець Киріак повернувся в Лавру преподобного Євфимія, але коли він туди прийшов то той вже помер. Преподобний Киріак виклопотав собі відокремлену келію і там трудився у безмовності, спілкуючись лише з ченцем Хомою. Коли ж Хома був посланий в Олександрію, де він став єпископом, святий Киріак провів 10 років в повній безмовності.
У 37-річному преподобний Киріак був посвячений в сан диякона. Коли між обителями преподобного Євфимія і преподобного Феоктиста стався розподіл, святий Киріак віддалився в Сукійський монастир преподобного Харитона (пам'ять 28 вересня ст. ст.). У цій обителі новоприбулих ченців приймали як початківців; так само був прийнятий і святий Киріак, який покірливо виконував загальний монастирський послух.
Через декілька років преподобний Киріак був висвячений в сан пресвітера і призначений канонархом, цей послух він ніс 18 років. Загалом у обителі святого Харитона преподобний Киріак провів 30 років. Найсуворіший піст і досконала незлобність виділяли преподобного Киріака навіть серед аскетів-подвижників Лаври. Щоночі він читав в келії Псалтир, перериваючи читання лише для того, щоб йти в храм на полуночницю, спав подвижник дуже мало.
Коли преподобному виповнилося 70 років, він віддалився в пустелю Натуфа, узявши з собою свого учня Івана. У пустелі відлюдники живилися лише гіркими травами, які за молитвою святого Киріака робилися придатними для їжі. Після п'яти років про пустинників дізнався один з жителів і привів до них свого біснуватого сина, і святий Киріак зцілив його. Відтоді багато людей стало приходити до преподобного зі своїми потребами, але він шукав повної самоти і віддалився в пустелю Рува, де пробув ще п'ять років. Проте і в цю пустелю до нього приходили хворі та біснуваті, і преподобний зціляв їх хресним знаменням й молитвою. На 80-му році життя преподобний Киріак віддалився в пустелю Сусаким, де сходилися русла двох висохлих річок. За переказами, саме про Сусаким згадує святий пророк Давид: « Ти ж висушив великі ріки» (Пс. 73:15).
Через сім років до нього прийшла братія з Сукійського монастиря, просячи його молитовного заступництва у час голоду і згубної хвороби, які за попущенням Божим почалися у них. Вони благали святого Киріака повернутися в обитель, і преподобний оселився в печері, де раніше трудився преподобний Харитон.
Преподобний Киріак надав велику допомогу Церкві у боротьбі з єрессю оригенітів, молитвою і словом навертав спокушених на істинний шлях, зміцнюючи у вірі православній. Укладач житія преподобного Киріака, чернець Лаври преподобного Євфимія Кирило, був свідком того, як преподобний передбачив близьку смерть єресиначальників Нона і Леонтія. Після сповнення пророцтва єресь перестала ширитися. Сама Пресвята Богородиця закликала преподобного Киріака дотримувати в чистоті Православне вчення: явившись йому уві сні зі святими Іваном Предтечею і Іваном Богословом, Вона відмовилася увійти в келію преподобного, тому що в ній знаходилася книга із словами єретика Несторія. «У тебе в келії - Мій ворог», - сказала Вона.
На 99-му році життя преподобний Киріак знову віддалився в Сусаким і там жив зі своїм учнем Іваном. У пустелі преподобному Киріаку служив величезний лев, який охороняв його від розбійників, але не чіпав братії, що приходили, і їв з рук преподобного. Одного разу в літню спеку висохла вся вода в ямі, в якій взимку пустинники її збирали, а іншого джерела води не було. Преподобний Киріак помолився, і тут же в пустелі пройшов щедрий дощ, що наповнив яму водою. За два роки до смерті преподобний Киріак повернувся в монастир і знову оселився в печері преподобного Харитона. До кінця життя праведний старець зберігав бадьорість, із старанністю співав стоячи, ніколи не бував без діла: або молився, або працював.
Перед смертю преподобний Киріак покликав братію, благословив усіх і з молитвою тихо відійшов до Господа, проживши 109 років.

Категорії: 

Схожі матеріали